Купить закладку Тамбов мега ссылки Alpha-PVP Мефедрон Cocaine МАРИХУАНА

Ну че, мир этот, братва! Погнали дальше, расскажу я вам историю, как я купил ЛСД 25 и был готов порвать этот мир на куски. В самом деле, зачем нужны законные закладки, когда можно закладить только одну, но такую особенную? Я и сам не мог поверить, когда узнал, что появилась атомная штука, которую можно запихнуть куда угодно. Я так оттопыриваюсь, чувствую себя настоящим героем! Захожу я на тот самый уличный рынок, где на каждом шагу встречаются легаши с недоверчивыми глазами. Хорошо, что у меня всегда есть коварный план, как увести их с пути. Я знаю, что они сильно нервничают, если у них вдруг что-то неожиданное случается. Использую свою молодежную хитрость и пока они оттопыриваются от неожиданности, умудряюсь подзаправиться ЛСД 25. Прохожу мимо группы таджиков, которые, как всегда, пыхают свои сигареты и о чем-то бурно спорят. Чувствую, как они пристально смотрят на меня, но меня это не смущает. Я уверен в своей непоколебимости и готовности к экшену. Их надо дразнить, а я здесь, чтобы исполнить эту священную миссию! Передо мной встает несколько наркодилеров, у которых в руках куча пакетиков с разными закладками. Выглядят довольно странно, словно они съели что-то неправильное. Но я не отступлю, я готов поднять на них шумиху и показать, кто тут настоящий пацан! – Эй, кенты, – засмеялся я, – вам нужно чего-нибудь посильнее покурить! У меня есть ЛСД 25, хотите попробовать? Таджики меня сразу отфутболили, смотрят на меня, словно я просто наблюдаю за ними. Они ничего не понимают, это же так весело, когда они теряются в своих размышлениях! Но я не отступлю, я продолжаю дразнить их своим предложением. – Ну что, парни, не хотите? – продолжаю я настойчиво. – Что, боитесь атомного взрыва в голове? Не бойтесь, это самое классное, что я пробовал! Они недовольно фыркают и говорят какую-то свою мову. Но я не сдаюсь, я уверен, что они все-таки смекнут, что я имею в виду. Я улыбаюсь им, привлекая их внимание. – Ну что, кенты, кто будет первым отважиться на это чудо? – съедобные пакеты непонятного происхождения. Неужели никто не понимает, что я хочу им предложить? Наконец, один из них решает испытать судьбу и подходит ко мне. – Что ты хочешь? – спрашивает он, смотря на меня строго. – Вот так, – улыбаюсь я и показываю ему маленькую подносочку с пакетиками ЛСД 25. – Попробуй, не пожалеешь! Таджик смотрит на меня с недоверием, но потом решается и берет из моей руки одну из закладок. Я ловлю его взгляд и вижу, как его глаза начинают переливаться разными цветами. И вот теперь он понимает, о чем я говорил. Он восхищенно улыбается и начинает смеяться. – Братик, а ты что-то знаешь! – говорит он, показывая другим свой пакетик ЛСД 25. И вот, таджики, которых я дразнил и немного подкалывал, сейчас веселятся и смеются со мной. Мы становимся одной большой компашкой, где пыхаем и оттопыриваемся вместе. Мы подающе улыбаемся прохожим, которые приходят на рынок и влюбляются в нашу безудержную свободу. Так что, братва, считайте меня счастливчиком, ведь я нашел свой атом! И я съел его, чтобы уже навсегда оставаться в этом безумном мире, где всегда можно найти своих единомышленников. И не важно, кто ты, таджик или русский, главное – наши сердца бьются в одном ритме, а это значит, что вместе мы можем изменить этот мир.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!